Теплом бажаємо ділитись,
Звикли нести його в душі.
Та сонце має прояснитись,
На українській цій землі.
Бо ми нічим не провенились,
Нам не потрібен 'Русский мир '.
У вічі прямо ми дивились,
Не бачити їм світла зір.
Кожну тварину те чекає,
Який посмів вчинити жах.
Яму нехай собі копає,
Зведе з розуму їх страх.
Затемнення, немає сонця,
Бути рослиною в житті.
Хоч і світитиме в віконце,
Подохнути на самоті.
Теплом бажаємо ділитись,
Звикли нести його в душі.
Повернуться щасливі миті,
Чекайте в кожному вірші.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944499
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.04.2022
автор: Валентина Ярошенко