В обіймах Русалки (Війна)

Весна  у  спомині  заклякла,  
Навіяв  чари  Посейдон..
Моя  любов  в  Тобі  просякла..
ДзиґАр  відстукує  "дін-дон"..

Цей  чай  скоріш  уже  не  теплий,
Та  й  кава  явно  не  терпка,
Війна  надвОрі:  страх,  нестерпно..
Ти  пишеш:  "Скучив,  жду  дзвінка".

Небесна  в  зорях  безконечних,
І  місяць  грає  в  унісон,
Заглянь  зненацька  (там  безпечно)
В  для  тебе  вимріяний  сон..

Тут  мирно,  я  тебе  зігрію,
Із  мушлі  спрагло  дам  води,
І  приголублю,  пожалію,
СпущУ  в  безодню  жах  війни..

Вплети  журбу  в  моє  волосся,
Свій  біль  у  губи  просочи,
І  втрати,  й  те,  що  не  збулося
У  квіт  озерний  вмить  утри..

Поплач,  щоб  сльози  пролилися,
Злились  з  бездонністю  води.
Дай  руку!.  Милий,  не  журися..
Ми  мусим  виплисти  з  біди!.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944360
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.04.2022
автор: Софія Пасічник