Крапля з рукомийника зависла...
Котик на подушці закуняв.
Знов запала тиша, мов зумисне, –
ніби береже початок дня.
Вранішнє бадьоре "кукуріку!"
жде тебе терпляче за дверми.
Воїнам, що б'ються без канікул,
маємо завдячувати ми
за досвітній промінь з мирних вікон,
за набряклий квітень на бруньках,
за хатин вцілілих білоцвіття,
за привітне гавкання Бровка,
за дівчат, що щуряться на сонце,
за сумирне небо в цім краю,
кожна грудка вдячна оборонцям,
кожна бадилина кураю.
Вітер стиха грає на цимбалах,
мов прадавній знахар-ворожбит.
Тише, котра дише поміж балок,
наших охоронців бережи!
© Сашко Обрій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944144
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.04.2022
автор: Олександр Обрій