Все місто димиться, здригається жахом,
Будинки обвуглені, все у вогні,
Немає ні вікон, немає ні даху –
Таким Маріуполь стоїть у війні.
Сирени виття заглушає всі звуки.
Скрізь вирви димляться, чад чути вгорі.
Це орки стріляють із "Градів" та "Буків",
Хрести дерев'яні у кожнім дворі...
У сквері кругом то табличка, то стовпчик,
Могили під кожним розбитим вікном.
Не зможе сидіти малесенький хлопчик
В родинному колі отут, за столом.
Бо мама холодна лежить у підвалі,
А тата кацапи кудись повели.
Удвох він з сестрою під холодом сталим
Притислись в куточку, щоб їх не знайшли.
Вже навіть не страшно, лиш хочеться їсти
Й ковтнути хоч краплю одненьку води.
Без світла й тепла залишилося місто.
О, як же нам хочеться звідси втекти!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944051
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.04.2022
автор: Ольга Калина