Поділився Світ на біле й чорне.
Доля Світу знову нелегка.
Хто тримає дуло біля скроні
Всього Світу? То чия рука?
Що за навіжений знов знайшовся?
Із яких бездонних він глибин?
Світ же ледь оговтався, зайшовся
Рятуватись від лихих годин.
Де ж ті напівтіні? Чорні тіні
Стали, - і чорніше чорноти.
Світ увесь із білих й чорних ліній.
Що ж це - позитив чи негатив?
Де ж середини, відтінки, напівтони?
Обирайте тон із двох один!
Скільки в круків є іще загонів?
Не один є лебедів загін.
Білий Світ, як атом поділився.
Правда є, - брехня є, мінус - плюс.
І Аід нікуди не подівся.
Білий Світ, на що ти обернувсь?
Чи йому в майбутньому щось світить?
Душі світлі, де ви? Відгукнись,
Ну, хоча б одна душа! В новітнім
Часі є лиш пекло й парадиз.
Є південний полюс і північний, -
Західного, східного нема.
Є життя живе, - і потойбічне
І шукати іншого дарма!
P. S.
Не прогавить людству, не проспати би, -
Є ще час, щоб загасить угар!
Не здолати Світло, - ні гарматами,
Ні страшними монстрами крилатими!
Хай летять із пекла у тартар!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943968
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.04.2022
автор: Рунельо Вахейко