Це - не люди, це - просто звірі!
Та і звірі за них добріш.
Замість душ у них темні діри,
замість совісті - марний гріш.
Що їм Бог? Що їм норма честі?
Що їм неня чиясь, дитя?
Тільки нищать, плюндрують, креслять
без найменшого каяття.
Малограмотні, темні орки,
безголові, тупі єства,
що витрушують злі пороки
із бездоння свого лігва
На мою світлооку землю,
на її безневинних чад,
обертаючи неба стелю
на палаючий болем ад.
Протинаючи серце люттю
на всечасся, на всевіки...
Не пробачити, не забути
кровожерливість їх руки!
З Бога іменем розтерзати
нелюдську їхню, хижу суть,
щоб ридала їм кожна мати,
щоб ковтали їх діти ртуть!
Щоб не було й на мить спочину
від глибоких наскрізних ран!
Щоб урешті навік загинув
їх ненависний оркостран!
3.04.22 р.
Ілюстрація - фото звільненої Бучі💔
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943918
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.04.2022
автор: Леся Геник