Людина думає, що вона є Бог
буде робити все, що заманеться.
Хоче жити розкішно за двох, за трьох,
Від корита ніяк не відірветься.
Обрали царя і довірили трон
Слуги, раби цілують йому руки.
Клоняться до ніг, як до святих ікон
Люд животіє від життя отрути.
Плює їм в очі кажуть : що ''дощ іде''
Б'є нагаями, а вони літають.
Народ не живe,а існує... щодень мре,
І свого хана квітами вітають.
Цар язиком кидає слова на вітер
Перейшов межу, всі грані, кордони.
Вкрав підло Крим, і Донбас дядя з пітер
Україну взяли його барони.
Розпалили в Україні бій, війну
Ракетами спалюють мирне життя.
Зазомбовані не признають вину
Віддають в м'ясорубку своє дитя.
Прилетіли з космосу марсіанці
немов жуки колорадські на поле.
Ні, це не воїни, а голодранці....
Принесли нам біль... лихо, біду, горе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943886
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.04.2022
автор: Чайківчанка