Любов завжди весна несе,
Молодим хочеться кохання.
Бо від війни нас Бог спасе,
Тож є у завтра сподівання.
По - іншому не можна жити,
Хай згине ворог назавжди.
Чому забрав щасливі миті?
Звіринці жах нам принесли.
В злорадстві всі не знають міри,
Дівчат гвалтувать і жінок.
Зникають десь і наші діти,
За подвиг дасть їм Бог вінок.
А Пукіну вінка не треба,
Хай не несе йому печаль.
Застрягнуть в ньому зуби вепра,
І свічка в руки за медаль.
Нехай конвульсії вбивають,
Ще тягне рот і очі в бік.
Щоб не міг слова він сказати,
Не бачив він ніколи світ.
Затьмарив хмарою всім очі,
Приніс усім " Свой русский мир".
Засяє сонце після ночі,
Подохне в ямі десь вампір.
Вже перемога йде за нами,
Навалив кучу " Русский мир".
Ми гордимось захисниками,
Від нас усіх низький уклін.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943714
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.04.2022
автор: Валентина Ярошенко