Серед дерев він наймудріший,
Мабуть тому, що найстріший,
Живе ж на світі триста літ.
Росте у лісі й край дороги,
Додолу жолуді він ронить,
Щоби продовжувався рід.
І гомонить із вітром часто,
Цікавого ж знає багато,
Повідає про радість й сум.
Бо на віку бачив багато.
Хто цей мудрець, хочете знати?
А звати дерево це...( дуб).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943695
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.04.2022
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський