Тимчасове затишшя,
Вітер трави колише.
А весна заліковує квітами рани.
Між сполоханих вишень,
Ця оманлива тиша
Причаїлась метеликом поміж гілками.
Настороженість звіра,
Лиш душа темно-сіра,
Що згоріла на попіл від розпачу в горі...
Ні страху, ані віри,
Лиш страждання без міри...
І надія - маленька, як крапелька в морі...
Цей розстріляний місяць,
Перейшли, наче Вічність...
Та не всім пощастило здолати дорогу...
Сяють зорі, як свічі,
Небо дивиться в вічі,
А у серці - єдина надія на Бога.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943499
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.03.2022
автор: majra