***

Так  мало  слів,  дарованих  віками.
Так  мало  сил,  дарованих  весні.
Щемлять  у  грудях  цілі  океани
І  сходить  сонце  тільки  уві  сні.
Ще  так  багато  схованої  драми.
Ще  чимось  мріє  писаний  роман...
Іде  Життя  під  неба  парусами
І  пише  знов  невтомлено  сенкан...
Звучать  пісні  і  квітне  дике  поле.
Пульсує  згадка  тих  старечих  скронь.
І  знов  дерева  стримують  навалу
Своїх  міцних,  своїх  обачних  крон...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943244
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.03.2022
автор: Сара Ґоллард