Як дощ заллє це вшиве місто
І перетворить люд на тісто,
Запорошить проспекти хламом, -
Вдихну свобідно. Ти – так само.
Ще дивиться на нас із даля
Підмокла (і порожня) краля:
Не відвертає погляд-маску,
Бо чує страти файну фразку.
А нам байдуже. Пам'ятаймо,
Що у житті замало таймів.
В одних із перших – обплямили.
І дощ ще ллє. Спасибі. Мило.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=9431
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 12.12.2005
автор: Vilna