***

Самотою  постану  на  дальній  дорозі.
Усе,  що  тримала,  я  вмить  відпущу:
Крики,  мовчання  й  непевні  образи,
А  ра́зом  із  ними-  і  гнівну  біду.
Рани,  однак,  не  сховаю  ніколи,
Хай  розперізують  відчаєм  зір,
Аби  не  було  вже  аж  надто  просторо
В  то́му,  що  досі  не  визнало  мір.
Дозволю  собі  силкуватися  дихать,
Дихати  щастям,  любов'ю,  слізьми́.
Аби  ж  тільки  знати,  що  це  моє  кредо
Ніколи  не  вхоплять  безжальні  вітри...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942956
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.03.2022
автор: Сара Ґоллард