Життя

                         [b]ЖИТТЯ[/b]

Життя,  буває,  усміхнеться
Якось  насмішливо,  мов  в  грі.
Оска́лом  ніби.  Й  засміється
Огидним  реготом  в  порі.
Глузливо  ще  і  відвернеться,
Скуйовджене  само  в  собі.
Наче  чуже.  Мов  не  вернеться
І  вже  не  втішиться  в  тоб́і.
Лиш  в  душу  долі  забереться
Й  зухвало  спогляда́  вгорі
На  майбуття  й  не  зізнає́ться
Що  втне  у  нім.  Чи  кобзарі
Струни  зірвуть  і  чи  ще  в’ється
Шлях  в  далині.  Чи  на  горбі́,
А  мо’  –  десь  в  ямі  обірветься?
Мине  яко́сь  чи  в  боротьбі?
Все  то  –  замарення,  здається.
Поступ,  як  світ  і  вік,  в  бутті
Всеціло  волі  піддається
І  втілиться  життя  –  в  житті
Та  в  духові  його.  Ведеться
Не  дрі́б’язком  воно.  В  ціні
І  смерті  велич  зостається,
А  не  прожи́ті  зверхньо  дні.
І  поміж  люде  як  знайдеться
Людина  й  думка  у  юрбі  –  
З  любов’ю  мудрість  обійметься.
Лиш  мрії  –  в  небі  десь,  в  журбі.

                             [i][b]Павло  Гай-Нижник[/b][/i]
                                   [i]20  березня  2022  р.[/i]

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942930
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.03.2022
автор: Гай-Нижник Павло