На світанні розбудила війна
Від звуку ракет серце щемить.
У вогні наш край... лютує зима
На волосинці життя в цю мить.
Душа немов поранена пташка
Здригнулась від дзвінкого грому.
Молиться до Бога, як монашка
Будить ангела в оборону.
Вставай мій ангеле душа болить!
В огні все згорає у бою.
Ворог біля наших воріт стоїть
Він прийшов не з миром, з війною.
Вчорашня ніч розтанула, як сніг
Ніхто не знає, що буде з ним.
І хто прийде до тебе на поріг
Підпалить твій дім, пустить у дим.
Принизить під дулом автомата
Все, що найдорожче забере.
Вб'є твою жінку, дитя і мати.
Із грудей вийме серце живе.
Жорстокий світ на брехні, обмані
Веселиться запалює бал.
Признається царю у коханні
Цілує йому руки васал.
По- приказу царя варвар, вандал,
Вночі прийшов закрався в дім.
Стріляє із автомата шакал
Створює пекло і погрожує усім.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942853
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.03.2022
автор: Чайківчанка