⠀
Діви роспусні, захмелені ніченьки -
Це все в минулім, все миттю змінилось.
Я повертаюсь до чистої річеньки,
Знов бо вповаю на Божию Милість.
⠀
Приймеш, чи, Господи, душу неправедну?
Даш чи мені: час, здоров'я та мудрість?
Може, й зустріну останню - ту лагідну
Може, останню і виправлю дурість.
⠀
Вірю...не вірю... неначе над прірвою,
Я, мов на шлейках, на нервах - безмовно.
Лиш ціпеніючи мрія з надією
Теплиться, блискає світла... гріховна.
⠀
ОРИГІНАЛ
Пьяные ночи, подруги развратные -
все это в прошлом, всё вдруг изменилось.
К чистой реке возвращаюсь обратно я,
снова надеюсь на Божию милость.
Примешь ли, Господи, душу стогрешную?
Дашь ли мне время, здоровье и мудрость?
Может быть, встречу последнюю - нежную,
может, исправлю последнюю глупость.
Верю... не верю... как будто над пропастью,
как на подтяжках, на нервах подвешен я.
И лишь мечта, замирая от робости,
теплится, светится, нервная... грешная.
Харьков
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942729
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.03.2022
автор: Юрій Шибинський