На танках і гелікоптерах
з гарматами, на літаках
дрімуча ввірвалася ера
в мій дім, щоб навести в нім жах.
Затим, після залпових воплів,
в короні нікчемний мавпун
горланив про "ядерний попіл".
Він мавпами звався пан Пу.
Хоч поштою мавп'ячі трупи
всякчас забирала рідня.
Миршавий, старий, голодупий
він величчю марив щодня:
На світ весь – один імператор!
А сам, в таємниці від всіх
шаманські ковтав препарати
і дахом на пси сходив псих.
Та скільки б не вбив безборонних,
земель не загарбав би скіль, –
лишавсь мавпуном у короні
поганець на прізвисько "міль".
І скільки б кому не грозила
військова махіна його –
каліка незграбна Ґодзила –
та світ – не її полігон.
Невдовзі її похоронять,
цю гідру, що в дім мій повзе.
І втратить і трон, і корону
нікчемне мале шимпанзе,
І довго ще буде їм пусто
жильцям Мавпостану... А нам
як щеплення проти мавпунства
вкарбується в пам'ять війна.
© Сашко Обрій.
Малюнок - Юрій Журавель
12.03.22
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942695
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.03.2022
автор: Олександр Обрій