Розбитий будинок ущент – не вцілілий,
Розкидана цегла, фрагменти покрівлі.
З панелі шматки по всій вирві лежать,
А вирва глибока – на метрів шість-п’ять.
Бетон розлетівся на дрібен пісок.
І меблі побиті, лежить чобіток...
І речі дитячі, продукти, крупа,
Шматок телевізора... Боже, рука!..
Присипана тут під землею людина..
А може, жива ще?! Скоріше, сюди-но!..
І збіглися люди, і стали копати...
Скоріше! Скоріше! Потрібно дістати...
Дістали... Є пульс... І кладуть на носилки.
Ніхто тут не знає: ні хто вона й звідки...
Бо зараз пора рятувати життя,
Тож мчить до лікарні людину "Швидка".
Розбиті будинки, розбиті міста...
І як не здригнулась у вбивці рука?!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942646
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.03.2022
автор: Ольга Калина