Бли́сне у відчаї зарево тіні-
І тиша поступиться крику вві сні.
А гори стоятимуть міцно й незмінно,
Ходитимуть, мабуть, одні лиш піски...
МИ ж будем ніжно і палко любити,
Вірити в казку, як діти малі.
Будемо щастям зими пломеніти,
Щоб глянути згодом у вічі весні.
Станемо марити вічною грою
В ту первозданну, цинічну любов,
Допоки іще не проллється між нами
Холодна, як стужа, трояндова кров...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942455
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.03.2022
автор: Сара Ґоллард