І знов війна...Нема спокою,
Путін схотів світ підкорить...
Долає світ він із злобою,
Людське йому вже не болить...
Шаліє він, як вовк зимою,
а сам у бункері сидить...
Мрія його не є людською,
більшого хоче досягнуть...
Його безумство очевидне,
та треба все ж його спинить...
Його бажання нам не звичне,
та нас йому все ж не убить...
Ми стали грізною стіною,
На захист міст і сіл своїх...
Щодня готові ми до бою,
і йому нас не зрозуміть...
Хоч почалась війна зимою,
триває вже аж 20 діб...
Не дамо Путіну спокою,
на весь його подальший вік...
Дивитись боляче навколо,
війна живе все убива...
Ми переможемо в двобою,
на нашім боці всі права...
І цей двобій всеь світ вже бачить,
а дехто нам й допомага...
Путіну вже й ворони крячуть,
а він війну все ж не спиня...
Впертість його, мабуть від звіра,
якого світ вже не сприйма...
За нами Бог, Надія й Віра,
допомагає нам й весна...
І вірю я у перемогу,
віра ця світ мій окриля...
Словом своїм я допомогу
шлю воякам нині щодня...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942439
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.03.2022
автор: геометрія