***

Постала  між  нами  увінчана  правда,
Чиста,  немовби  нездешня  роса
І  в  небі  високому,  в  синьому  храмі,
Лише  й  заіскрилась  прозора  сльоза,
Щоб  легко  упасти  на  стомлені  вії,
Або  ж  доторкнутись  до  ніжних  долонь...
Стоять  одинокі,  понурі  перила,
В  яких  віддзеркалився  славний  вогонь...
Горіли  тоді  наші  душі  світанком
І  грілися  зустріччю  наших  сердець.
Довіра  змивала  усе  доостанку,
А  сходи  веліли  пізнати  кінець.
Здавалося,  сонце  було  ще  далеко,
Та  ми  помилялись  у  всьо́му  тоді.
Забули,  що  край  синьоокого  неба
Сходять,  крім  сонця,  ще  ближчі  зірки...  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942387
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.03.2022
автор: Сара Ґоллард