росіє,
ти опустилася на дно...
А ще ж недавно так гуло:
Росія!
Ця зверхність в тебе до людей.
Не навчені простих речей
в росії,
раділи: вибраний народ,
насправді ж, це - звичайний скот
в росії.
Той дурнуватий у кремлі
царем хтів буть «всія землі»..
росіє,
зростив він націю катів
та йти вбивати повелів
росії.
А ті, без розуму, пішли,
й назад собі смерть принесли
в росії.
Запекла в нас іде війна.
Потрібна чи тобі вона,
росіє?
Людей вже стільки полягло!..
Невже весь розум відняло
в росії?
Кругом розбомблені міста...
Скажи: яка ж твоя мета,
росіє?
Старе й мале тебе кляне,
тобі розплата надійде,
росіє.
Горіти будеш у вогні
за усі смерті в цій війні,
росіє.
Ми ж відбудуємо міста
та не забудем: хто така
росія.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942345
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.03.2022
автор: Ольга Калина