Війна, що сьогодні в нас йде, – Вітчизняна.
І назва її - не інакша, така,
Бо вся Україна, уже нездоланна,
І міцно в кулак в нас зажата рука.
Та слово «Вітчизна», здається, - совкове:
Вітчизна, споріднене слово - вітчим.
Та в нашому вжитку воно помилкове,
Як вникнути трішки – нещирість звучить.
Вітчизна, вітчим – це не батько й не мати,
Хоч начебто й родич, але ж не рідня.
Тепер Батьківщина потрібно казати,
Бо це – українська є назва, своя.
«Отєчество» їхнє та їхню «побєду»,
Що в їхньому маренні досі була,
Воно все совкове, - лишімо позаду,
Щоб наша Вкраїна без цього жила.
Тож вигнати треба від нас супостата,
Скоріше б до нас перемога прийшла.
А те, що в нас коїться, треба казати:
Визвольна москвинсько-вкраїнська війна.
По сліду піде, як всі їхні «совєти»
Та згине у просторі, геть пропаде.
Тоді Україна постане, воскресши,
Й у нас Батьківщиною зватись буде.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942293
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.03.2022
автор: Ольга Калина