Мені б заплакати... Не можу.
Всі сльози висохли либонь.
Пробач наш, Боже, що тривожу
Та у душі горить вогонь.
Горить і палить, розриває
Рве серце болем на паски,
Збирає знову й роздирає
На ще кривавіші куски.
Мені б заплакати... Не плачу.
Всі сльози запеклись. Мабуть,
Я цього пекла не пробачу.
Не я одна. Не в цьому суть.
Земля здригається і стогне...
Той стогін чути в небесах.
У цьому стогоні потоне
Усяк, із кров'ю на руках...
Мені б заплакати... Поможе?
Чи стане легше? І кому?
На що скажіть усе це схоже?
Спецоперацію? Війну?
Шкода проклясти я не можу!...
Не вмію, духу не стає.
Та знаю, сарану ворожу
Пекельна кара - кров заллє.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942181
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.03.2022
автор: Ксенія Фуштор