Небо синє і безкрає
і веселка в ньому грає...
Ожили річки й моря,
усміхнулася весна...
А у нас знову біда,
затяжна іде війна...
Цю війну веде Росія,
знову Путін скаженіє,
війська свої посилає...
Сам у бункері сховався,
може він уже й усрався...
Він забув, а чи не знає,
Україну не здолає...
Піднялася Україна,
показала свою силу...
Не пуска врага до хати,
і не дума помирати...
Воскресає Україна,
нездоланну має силу...
Ворогів всіх зневажає,
і в боях перемагає...
Отож,Путін не радій,
і не шли на нас синів...
Не надійся ти ніколи
не вернутись їм додому...
Хтось поляже в боротьбі,
хтось потоне у воді...
Не дійти їм до Карпат,
не забудь про Сталінград...
Отож, Путін, не сиди,
свої плани відміни,
якщо хочеш в мирі жить,
росіянам всім служить...
Угамуй свій дикий пал,
ти слабенький генерал...
Українці люди сильні,
проти них ти все ж безсильний...
Небо синє ще заграє,
переможемо, я знаю...
Хоч важка ця перемога,
та все ж наша це дорога...
Жаль, руйнівна ця війна,
і людей щодня вбива,
міста знищує і села,
кожна доба невесела...
Наші все це розуміють,
воювати вони вміють...
не відступляться ніколи,
до самої Перемоги!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942175
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.03.2022
автор: геометрія