Вона, здається, загубилась у житті...
Зреклася снів про щастя і... натхнення...
Вона сама створила рубежі
Між чимось світлим, чимось дуже темним...
Вона...сама... крокує уперед.
А допомога їй, напевно, не потрібна...
Вона із тих, що граються з вогнем,
Який не раз торкає їхні крила...
Вона іще, здається, любить тишу...
Хоча наразі точно не скажу.
Я бачила її востаннє влітку -
Той день поглинув теплоту...
Вона ще любить слухати... і чути.
І під пісні шукати силует.
Їй дуже важко... Щось болить у грудях...
Ще досі плаче під якийсь сонет...
Вона із тих, які цінують справжність,
Проте незвичну - трішки потайну...
Її щодня цілує світлий янгол,
Що тихо промовляє: "Бережу"...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941945
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.03.2022
автор: Тетяна Білогай