Мої небеса не чекали світанку,
Мої небеса не чекали пітьми.
Трохи ночей було в кожному ранку
І трішечки правди було у брехні.
Не все розтоптали, не все ізгубили.
Чого́ лиш від завтра спокуті чекать?
Дуби несмиренні ще міць не зложили,
Та сонце не хоче над морем устать.
Черпаю надію на вранішній спомин
Про те, чого́, може, й повік не було.
І мрію про дике заквітчане поле
На місці, де й досі ніщо не цвіло...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941925
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.03.2022
автор: Сара Ґоллард