А ворог лізе, лізе й лізе,
На повні груди дихать не дає.
Навіть весна до нього з снігом,
Ми у надії, час його пройде.
Хай йому очі повилазять,
Шляху не бачить, куди він повзе.
Нехай всіх біль і сльози наші,
Прямою стежкою у ад веде.
А диверсантів, сук продажніх,
Чекають болота, котрі без дна.
Вони для нас гості поважні,
В вінках посадимо їх до стола.
Розповімо, як нам живеться,
Сонце закрили чорна тінь і тьма.
Всім ворогам місце знайдеться,
Чекає домовина їх тіла.
Пройшла до них, якась повага,
Бути велика честь в нашій землі.
Одна йде ненависть й зневага,
Лишиться пам'ять в місті і селі.
Облиш нас пукінська навала,
Дії прокляті й всі ваші кістки.
Гряде вже перемога наша,
У бій повстали доньки і сини.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941814
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.03.2022
автор: Валентина Ярошенко