Зотліли сни у темряві холодній.-
Здається, зовсім збайдужі́ла до життя...
Загублені у світлі неповторнім,
Ми так боялися щасливого кінця...
Кричали "за"! ( Щоб бачити і чути).
А світло лиш сміялося із нас...
Я встигла (знов) торкнути тобі губи...
І то було, напевно, "про запас"...
Моя душа без тебе помирає.
І не п'яниться розум, як тоді...
Нехай тебе хтось інший обіймає.-
Дарма що вже зотліли наші сни...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941776
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.03.2022
автор: Тетяна Білогай