Підплив корабель та навівши гармати
На острів Зміїний, вказав, щоб здались
Бійці гарнізону, інакше стріляти
Почне та з землею здійме все увись.
Але прикордонники досить спокійно,
Сміливо москві відказали: "Іди..!"
І всі зрозуміли цей вислів дослівно...
Трималися хлопці, проте не здались.
Тож, «рускій корабль», ти йди за призначенням
Ось так, по похилій, сам знаєш куди.
А де ти потонеш, немає вже значення.
А нам - відновля́ти побиті мости.
Мости і будинки, дороги розбиті,
Що знищив ущент ти у селах, містах.
І будемо далі спокійно тут жити,
Та сіяти жито й пшеницю в полях.
В нас – чиста земелька свята українська,
Де завжди буяли розкішні жита,
Ніколи не ступить нога більш ординська...
Іди, кораблю, у свої болота!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941664
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.03.2022
автор: Ольга Калина