Люди всієї землі хочуть миру
А пара козлів твердять - ви в цьому безсилі
Скільки кров людську можна проливати
Скільки ця земля повинна страждати?
Керують козли, що не воювали.
Які своїх дітей вивезли, від горя сховали.
Скільки можна все це терпіти?
Давно пора в мирі всьому людству жити.
Ні, одні себе "золотими", "падлозеленимненародженним мілліардом" возомнили,
Зброю смертельною, яди розробили.
Хоче мерзота над нами та бути панами,
Винищити нас, бояться ж самі.
Хочуть зробити це чужими руками.
Самі в бункерах виродки сховались,
Вояків призвали, відправили, війну розпалили
Кров людська не вода, виродки забули
Провалиться й під ними земля,
Горе це не вічне, зложіть же всі зброю й вертайтесь до дому
Чужа сторона красива здалека
А грязь і війна - це смерть, не лелека
Лелек весною гнізда чекають,
Бійців із полону рідні зустрічають
Люди зупиніться, мерщій схаменіться
Богу ще за один день краще поклоніться.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941615
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.03.2022
автор: oreol