А ми вважали їх братами,
а вони стали ворогами...
Вони пішли на нас війною,
і нищать все вже за собою...
В містах вони усе руйнують,
і убивають, і мордують...
Людей, як звірі убивають,
і все навкруг б"ють і ламають...
Я вірю : нас їм не здолати,
ми вмієм край свій захистити...
Стали стіною кам"яною,
вмиваєм кров"ю не водою...
Бо ж українці не лякливі,
веселі, добрі, не злобиві...
Вміють постояти за себе,
знають це люди, земля й небо...
А ми вважали їх братами,
а вони стали ворогами...
Ми їм ніколи не пробачим,
вони відчують це й побачать...
Бо Україна в нас єдина,
і кожен з нас її дитина...
Не пуститм ворога до хати,
зумієм геть його прогнати...
На Київ боляче дивитись,
навіть будинки похилились...
Люди стіною усі стали,
мужньо наш Київ захищали...
Я все по телеку дивилась,
не раз сльозами я умилась...
Жаль, що немаю уже сили,
лише думками туди лину...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941518
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.03.2022
автор: геометрія