Ти не стони
І не кричи від болі
Земля ж мовчить
І терпить нас
А скільки їй наносим ран
Снарядами рвемо
Руйнуєм все ми під ногами
Що завтра буде з нею й з нами
Кажите, ви - створіння Бога
Все від Бога, значить терпіть,
Боріться і живіть.
Все мине, все відродиться й оживе
Так вже було і нині є
Квітка й війною розцвіте
Хтось не помітить, хтось зірве,
А хтось зігріє, обійме
І все пойме
А все мине
Мирного неба
Тепла для душі
Тиші, початку весни
Ясного неба
Зима без снігів минає
Війна зрозумійте лише забирає
Нічого вона не дає
Лиш бере
Зло несе
Тож зупиніться, в мирі до віку жить покляніться.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941342
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.02.2022
автор: oreol