ВІЙНА, ВІЙНА…

                                       Війна,  війна...Сирітські  долі...
                                       І  кров,  і  смерть...Тече  сльоза...
                                       Нам  скуштувать  довелось  горя,
                                       Дитинство  вкрала  в  нас  війна...
                                                     Й  тоді  війна  була  кривава,
                                                     як  в  пеклі  люди  всі  жили...
                                                     Діти  дорослими  ставали,
                                                     гіркий  спізнали  "смак"  війни...
                                       На  наших  очах  людей  вбивали,
                                       як  в  рабстві  всі  тоді  жили,
                                       всі  негаразди  і  печалі,
                                       на  плечі  й  душі  й  нам  лягли...
                                                     Свинцеві  кулі  й  нас  лякали,
                                                     та  ми  стерпіти  все  змогли,
                                                     кували  зброю,  працювали,
                                                     і  йшли  дорогами  війни...
                                         Розпорядилася  так  доля,-
                                         все  довелося  спить  до  дна,-
                                         голод  і  страх,  і  присмак  крові,
                                         дитинство  вкрала  в  нас  війна...
                                                     Уже  в  нас  скроні  побіліли,
                                                     пам"ять  лишилася  жива...
                                                     І  працювать,  й  любить  уміли,
                                                     та  нам  і  нині  снить  війна...
                                         Війна,  війна...Сирітські  долі...
                                         І  кров,  і  смерть...Пече  сльоза...
                                         Вірили  ми,  що  вже  ніколи,
                                         не  прийде  в  світ  наший  війна...
                                                     Років  багато  вже  минуло,
                                                     та  не  забулося  ніщо...
                                                     Тривога  та  завжди  зі  мною,
                                                     війна  -  найбільше  в  світі  зло...
                                           Та  знов  до  нас  війна  торкнулась,
                                           несе  печалі  й  болі  нам...
                                           Жорстокістю  нам  обернулась,
                                           і  б"є  по  душах  і  серцях...
                                                     Вторгнення  здійснила  Росія,
                                                     (не  дамо  Путіну  радіть),
                                                     нехай  вражду  свою  десь  сіє,
                                                     а  нас  йому  не  подолать...
                                           І  вірю  я,  як  люди  всі,
                                           ні,  ми  не  станим  на  коліна,
                                           і  Путіну,  й  його  вражді,
                                           покажемо,  що  є  в  нас  сила...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941253
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.02.2022
автор: геометрія