(трохи позитиву у ці паскудні дні!)
Мовчать задумливі сади,
поміж гілля гуляє вітер,
зове мене: «До нас іди,
морелеві погладиш віти.
Вона найперша розцвіте,
вдихаючи весни розраду…
Та зараз зовсім не про те,
до нас іди, ми будем раді.»
І покидаючи свій сплін,
іду до вранішнього саду,
бо знаю, що чекає він
та зустрічі безмежно радий.
25.02.22р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941167
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.02.2022
автор: Микола Соболь