Як помру, помру за слова
В нескінченних за правду боях,
Де в мечів постійні жнива
Й не вщухає біль в укриттях.
Якщо вб’ю — за землю свою,
Бо ніколи не змусять піти.
Я стіною за гордість стою,
Не побачиш мій розпач ти.
Якщо я поженуся — зловлю,
Ти заплатиш за кожне життя,
Твоя цінність тотожна нулю —
У цей світ нема вороття.
Як розіб’ється віра твоя
Із брехливих святих молитов,
Твоє тіло не прийме земля,
Якщо разом ми прокляті знов.
Як міцні сподівання мої
Твоє серце розірвуть вщент,
Несподівано довгі бої
Ніби вічність, та лиш момент.
Вся планета почує мене,
Немов куля, слово летить,
Світ за сльози тебе жене,
А я мрію про миру мить.
©️ Катерина Соколова, 27.02.2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941133
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.02.2022
автор: Катерина Соколова