Я чую дзвони весняні,
вони дзвенять уже в весні...
В поривах вітру й небесах,
пливуть у селах і містах...
І я радію дзвонам тим,
і прислухаюся до них,
вони бринять в моїй душі,
і я пишу про них в вірші...
Уже в зимі немає сили,
тому і дзвони задзвонили...
І я дзвонам тим радію,
і про красу, й тепло вже мрію...
Піднялося вище сонце,
загляда в моє віконце,
ще й тепло несе у хату,
щоб і в хаті чаклувати...
Я тепло те відчуваю,
на вулицю поспішаю...
Весняні бачу картини,
їм радію, як дитина...
Зорить весна вже очима,
та і сонце вже не блима...
Красу тиша розлива,
цю красу несе весна...
Я збуваюсь туги й суму,
і ловлю весняну думу...
Відчуваю, зникли болі,
вірю в успіх я і долю...
От якби нині з весною,
вірус зник разом з війною,
від зимової наруги
не лишилось щоб і туги...
Бачу я весни картини,
знов радію, як дитина...
І природа теж радіє,
вітер спогадами віє...
я спогади зупиняю,
про майбутнє вже гадаю...
Призначаю час роботам,
переповнююсь турботам...
В серці ревному моєму,
стає тепло, як весною...
Усміхаюся собі,
й поклоняюся весні...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941093
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.02.2022
автор: геометрія