А чи сильніш затягне завтра
Нас у проклятий вир війни?!
Та з нами–Бог, із нами–правда,
І ми не маємо вини.
Ми не йдемо у ваші землі,
Не несемо вам смуту, кров,
Бо прагнем миру в дні буремні
Та хочем вирватись з оков.
Із тих оков, що "москОвія"
Щоденно втягує міцніш.
І канонаду як стихію
Все ближче чуємо й частіш.
І знову вирви, знов снаряди,
Погрози ллються із кремля...
Не сплюндрувати вже їм правди,
Бо українська в нас земля!
Прабатьківська, тож споконвіку
Її потрібно боронити,
Щоб наші діти і онуки,
Під мирним небом стали жити.
Ми станемо усі до бою
На захист рідної землі.
І не злякає нас війною,
Той виродок, що у кремлі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941092
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.02.2022
автор: Ольга Калина