Як закоханість - давнє, і так як любов - завше нове :
Мов картковий будинок під ранок наш храм упаде,
Ох цей болісний сором за мовлене звечора слово!
Сумно ранок іде!
Затонула в зорі ніби місяць блакитна трірема,
Як прощалась із нею , хай краще не пише стило!
Бо зчорнілою пусткою - ранком наш сад із Єдему.
Все , як пристрасть , було!
Лише ніч посилає душі всі послання щасливі,
І тому все нічне , ніби книгу свою - бережи,
А проснувшись. - мовчи , й шепотіти не можна про диво,
Диву з ранком- не жить!
Бо палка маячня , що так сяє в рожевому світлі
Буде зранку смішною, безглуздою , просто - нічим!
Буде зранку мудрець , чи учений ,чи може - політик.
А поет - то вночі .
Я вночі лиш живу, і могла як віддати , не знаю -
На поталу січневому дню - кращий вечір сповна,
То лиш ранку вина, вслід минулому тяжко зітхаю,
То лиш ранку вина!
(Текст оригіналу див. в коментарях внизу)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940530
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.02.2022
автор: Lesya Lesya