Час так швидко минає,
невідомо куди...
А я знову чекаю
і тебе, і весни...
Хоч напевне я знаю,
ти не прийдеш сюди...
Та весну я чекаю
в ній піду у степи...
Буду йти і радіти,
що ще можу іти...
І степи всі любити,
жаль,не прийдеш вже ти...
Всі печалі і болі,
я в степи віднесу...
Буду дякувать долі,
я за те, що живу...
Час так швидко минає,
я не знаю куди...
Та я віру ще маю,
що діждуся весни...
А весна допоможе
подолати жалі...
Вірю я що поможе,-
усім людям й мені...
Бо ж весна чарівниця,
не залишить в біді...
І вона мені сниться
на яву і у сні...
Вже чекати не довго,
дочекаються всі...
Може декому й модно,
жити нині в зимі...
Всіх людей закликаю,
поклоніться весні...
Вона чує, я знаю,
тож довірьтеся їй...
І моліться ще Богу,
і клоніться землі,
Щоб вказали дорогу,
усім людям й мені...
Щоб війну зупинила,
вірус зник щоб кудись...
І щоб влада робила,
для народу хоч щось...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940228
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.02.2022
автор: геометрія