В східних степах не орана,
земля не тим засіяна,
та не зерном засіяна,
а кулями і бомбами...
Здавна земля окроплена,
потом людей зволожена,
було дощами й сльозами,
і кровію сполохана...
Колись була і там земля
людським життям захоплена,
була вона житами вся
й пшеницями наповнена...
Нині ж стоїть не орана,
а болями окроплена,
гарматами і бомбами,
а не дощами й громами...
Була земля притоптана,-
і тракторами, й конями,
вітрами й сонцем мріяна,
славилась буйно хлібами...
Нині земля поорана
не тракторами й плугами,
знову вона поорана,-
війною злою й бідами...
Лежить земля не орана,
житами не засіяна,
овесами й пшеницями,
і не освітлена зірницями...
Пробач, земле, не орана,
людською кров"ю вмивана...
Ми ще тебе відновимо,
й хлібами ще засіємо...
Ворога переможемо,
в Росію їх повернемо...
Засіять все ми зможемо,
хлібами веселковими...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940156
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.02.2022
автор: геометрія