Як загірчить кохання на губах,
у грудях серце збайдужіле згрубне…
Десь одиноко заридає птах
у його зойку безпорадність й жах.
І тільки кров пульсує в скронях бубном.
Немов іще запитує: чому?
Хоч відповіді з нас ніхто не знає.
Де пломінь почуттів рине в пітьму,
ми тишу не порушивши німу,
йдемо у різні боки небокраю.
13.02.22р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940051
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.02.2022
автор: Микола Соболь