Додому дуже рідко приїздим
І дуже рідко надаем уваги
Тим людям, самим рідним, дорогим,
Що гідні і любові і поваги.
Кохано мамо, мене вибачай
За помилки усі і всі образи,
І з посмішкой на ганку зустрічай,
До серця сина пригорни одразу.
Я знову улечу за небокрай,
За обрій, щоб із неба зорі рвати,
Ти не сумуй, матусю, зачекай,
Я повернусь до батьківської хати.
Хай пропливають дні, немов ріка,
Нехай з’явилась поморозь на скронях,
Я повернусь нарешті з далека
Й зірки для тебе принесу в долонях.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=94000
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 23.09.2008
автор: morozovlit