Вийшла із хати стара мати
До воріт, там де росте калина.
Їй,потрібно не так багато!
Чути, вісточку від дочки, сина.
О подзвоніть, матері діти!
Спитайте її, як живе вона.
Поспішайте , даруйте квіти!
їй потрібна ваша любов земна.
Розлетілись діти по- світу
В далекі краї із журавлями.
Сумно цвіте весна у квіту...
Зустрічає пташок зі слезами.
Схилилась низько, як тополя
Немов би вітер пригнув до землі.
Ой, чому, чому така доля?...
Одинока старість і дні сумні.
Чекає, жде дітей додому
Немов сива голубка край вікна.
І молиться Богу святому
Щоб вони приїхали до села.
В саду із пташками розмовляє
Вгощає крихтою хліба з рук.
І серце ,так болем її крає
Безсонні ночі додають мук.
Не чекайте, Різдва і паски!
Шукайте, дорогу у рідний дім. !
Просіть у Всевишнього ласки
Щоб незнала біди, тривог у нім.
Стара мати немов сирота
Чекає дітей, і внуків з доріг.
Від туги, згорає як свіча
Зима мете снігом на поріг.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939820
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.02.2022
автор: Чайківчанка