Ох, війна, що ж ти, підла, накоїла:
Стали тихими наші двори,
Підняли наші хлопчики голови,
Бо змужніли вони до пори.
⠀
На поріг ненадовго "заско́чили"
Та пішли, за солдатом – солдат...
До побачення, Хлопчики! Хлопчики,
Постарайтесь вернутись назад. ⠀
⠀
Ні, не крийтесь ви й будьте високими,
Не шкодуйте ні куль, ні гранат.
І себе не щадіть... Втім, незломними
Постарайтесь вернутись назад.
⠀
Ох, війна, що ж ти, підла, накоїла:
Замість шлюбів – розлучення й дим,
Білі сукні дівчатка озброєні
Роздарили сестричкам своїм.
⠀
Взулись в чоботи чорні та знітились,.
Ще – зелені погони – крильми...
Пліткарів ви, дівчата, не бійтеся –
Опісля запитаєм з них ми.
⠀
Хай плетуть, що не віра – причиною,
На війну що йдете́ навздогад.
До побачення наші Дівчи́ноньки!
Повертайтесь живими назад!
⠀
Автор Булат Окуджава.
Переклад Yurii Shybynskyi
Оригіінал
Ах, война, что ж ты сделала, подлая:
Стали тихими наши дворы,
Наши мальчики головы подняли —
Повзрослели они до поры,
На пороге едва помаячили
и ушли, за солдатом — солдат…
До свидания, мальчики!
Мальчики,
Постарайтесь вернуться назад.
Нет, не прячьтесь вы, будьте высокими,
Не жалейте ни пуль, ни гранат
И себя не щадите, и все-таки
Постарайтесь вернуться назад.
Ах, война, что ж ты, подлая, сделала:
вместо свадеб — разлуки и дым,
Наши девочки платьица белые
Раздарили сестренкам своим.
Сапоги — ну куда от них денешься?
Да зеленые крылья погон…
Вы наплюйте на сплетников, девочки.
Мы сведем с ними счеты потом.
Пусть болтают, что верить вам не во что,
Что идете войной наугад…
До свидания, девочки!
Девочки,
Постарайтесь вернуться назад.
1958 г.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939624
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.02.2022
автор: Юрій Шибинський