Зеленокоса

Стоїть  дівчина,  коси  розпустила,
В  люстерко  дивиться  прозорої  води,
Немов  би  хоче  своє  личко  вмити,
Але  не  може  погляд  відвести.

Бо  зачарована  ж  бо  вродою  своєю,
Отак  вона  стоїть  усе  життя,
Милуються  і  люди  також  нею.
Хто  це?  Зеленокосая...(  верба).

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939374
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.02.2022
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський