[i]Літом 2014р армія Росії зі споротими шевронами в порушення всіх міжнародних законів, вдарила в тил українським легкоозброєним добровольцям, що вели запеклі бої із сепаратистами, а потім цинічно розстріляла беззбройних оточенців, що виходили з того котла за домовленістю командування. [/i]
Знов біда із сусідської мли,
Ради Бога, ти їм не здавайсь!
Сотні друзів твоїх полягли,
Де в скорботі затих Іловайськ.
Тут і ниви просторі не сплять,
Небо часом заплаче дощами.
І дерева мов тіні стоять!
В мовчазній все затихло пошані.
Скільки часу відтоді пройшло,
Як їх танки на нас навалились?
Хто повірив, з котла хто пішов,
Ті назавжди в котлі залишились!
Все чужі там злітали ракети,
Матері десь очей не змикали,
Як строчили тоді «іхтамнєти»,
Як беззбройних вони убивали.
Хай нашивки спороли строкаті,
Хай під ряси сховали копита,
Їх тавро — то безсовісність ката,
Їм би наше майбутнє згубити!
Скільки часу над нами пройшло,
Скільки горя нанесла їх пиха?!
Хто їм вірив, за ними хто йшов,
Ті назавжди в обнімку із лихом!
08.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939329
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.02.2022
автор: Микола Серпень