Пройшовся синім сум в блакитній висі
Де захід сонця миттю відгорів,
І на сосні високій , як на списі
Тонким окрайцем місяць заяскрів.
Примовк холодний вітер, ледве диха,
За обрій круглі хмари попливли,
Привітний прИлісок сосновий - здався диким
І чорним вІдбитком застиглої скали.
І ліхтарі не люблять цих окраїн -
Що третій , може , тільки й засвітив,
Але чомусь так тускло і так тьмяно-
Ще більше стало суму й темноти.
..
Така ця довга ніч - ніяк не спиться,
І день мені на поміч не спішить,
Чи задуми розкласти по полицях-
Що зовсім викинуть , що ,може перешить,
І зрозуміть , що пізно , а що рано,
Про що уже й забуть пора давно.
..
Із дня вчорашнього замість води , в стакані
Не випите , як сум , сухе вино.
А місяць ось заплив уже в кімнату,
Встромився краєм в раму у вікні,
І світить мені тихо й винувато
В думки , хоч ні про що , але сумні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939224
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.02.2022
автор: Lesya Lesya