***

                                                             С.  С.  П.
Слова  живуть,  та  ні́чого  сказати.
Це  острах  правди,  острах  забуття.
Слова  біжать,  та  їх  не  наздогнати.
Зосталась  постать  сонячного  дня.

У  ній  я  бачу  кедрові  дерева,
У  ній  долаю  сотні  хижих  миль,
Де  б'ються  гори:  кожна  за  довіру,
Де  чути  гамір  синьо-білих  хвиль...

Цвітуть  сади  у  день  її  дозвілля
І  кличе  пісня  в  ту  далеку  путь,
Де  грає  щастя  тихо  й  мелодійно,
Де  перші  зорі  віддано  снують...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939100
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.02.2022
автор: Сара Ґоллард