Я вас люблю...так віддано. Донині...
Хоч знала, що розійдуться шляхи.
Люблю не серцем. Ні. Очима,
Бо ними вас стрічаю уві сні...
Навіщо нам плямить свої серця?
Плямить дешевою, торічною любов'ю...
Вони ж як пля́шки чистого вина-
Потрібен час, години прохолоди...
Люблю очима... Може, справді гріх
Так віддано у сні своїм чекати?
Ми дивні люди, створені для втіх,
Не здатні на любов п'янку серцями...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938784
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.01.2022
автор: Тетяна Білогай